Жінки одразу почали поратися коло здобичі, а чоловіки, згадуючи полювання, сідали біля вогнища вечеряти. Вони перебивали один одного і сміялися, задоволені вдалим полюванням і життям взагалі.
І лише коли чоловіки вгамували перший голод, жінки розповіли про незнайомця, який прийшов невідомо звідки, хоч і каже, що живе за лісом. Але всім відомо, що за лісом не живе ніхто, бо там починаються непролазні болота.
— А що сказала Ягма? — спитали чоловіки.
— Ягма сказала — він наш.
— То хай сідає з нами до вечері, — сказали чоловіки.
Жінки прийшли за Хронею. Він чув усю розмову і нерішуче пішов за жінками. Але тут усе, що говорили жінки, виконувалося беззаперечно.
— Повний матріархат! — ще встиг сказати Рата, виходячи з будинку за Хронею.
Коли Хроня разом з Рексом і Ратою наблизилися до вогнища, чоловіки вражено замовкли.
Вони дивилися на Рату, перешіптуючись між собою.
Один із них сказав Хроні:
— Ти прийшов, мабуть, здалеку. Жінки кажуть, що живеш за лісом. Але там не живе ніхто. З тобою прийшли кіт-баюн і вовк та ворон, що вміють говорити. Такого ми ще ніколи не бачили. Мабуть, ти могутній знахар. Але Пра сказала, що ти нашого роду. Тому будь з нами, як свій. А що не хочеш казати, хто ти — то твоє право. Наш рід поважає бажання кожного мовчати чи говорити. Сідай з нами, якщо ти прийшов з добром.
— Я прийшов з добром, — сказав Хроня. — Я е-е-е… мандрую. Тому пробуду тут недовго, якщо ви дозволите.
— Будь, скільки хочеш, — сказав чоловік і, поклавши руку на груди, вклонився. — Я — Стир. А це — Явор, Обл, Мур, — показував Стир на чоловіків.
Дівчина, яку звали Мома, подала Хроні чашу з напоєм. Хроня сьорбнув — напій нагадував густе пиво. Хроня випив його з задоволенням. І краєм ока побачив, що Рата теж добряче приклався до глиняної посудини.
Згадавши «караоке на майдані», Хроня зробив котові «страшні очі» і нишком показав кулака.
Але кіт удав, що нічого не помітив.
Тоді крук злетів з дерева і, походжаючи навколо Рати, приказував:
— Вино — то насмішник, напій п’янкий — галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий!
— Киш! — сказав Рата. — Задовбали твої моралі!
Тоді крук знов злетів на гілку і звідти продовжував виховувати кота:
— Слухай ради і картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці!
Невідомо, чи сприйняв Рата крукові настанови, а чоловіки слухали, повідкривавши роти, кожне Гаєве слово.
— Вельми мудрий птах твій! — похитавши головою, сказав Стир. Після цього кіт, видно, таки зрозумів усю важливість своєї місії — представляти цілий котячий рід. Бо говорив поважно і намагався не лаятись.
