— Ні, ні, не на Ацетона! — прохопився Рата.
— Тоді кажи на кого!
З виразу Хрониного обличчя Рата зрозумів, що той жартувати не збирається.
— На одного крутяка. Дуже кльовий пацан, башляє добре, — приклав лапи до грудей кіт. — Він навпаки хоче цього Ацетона з його пацанами з Зони викинути.
— А-а-а, — протягнув Хроня. — Конкуренти, тобто. Чули ми про них, чули. Вони теж живий товар за кордон продають? Чи тут збувають?
— Ні, ні, — знову щиро приклав лапу до грудей кіт. — Вони проти бандитів. Вони їх ловлять і в міліцію здають. Вони ось і зараз якогось бандита-чеченця спіймали, що його міліція розшукує…
— Гав! — сказав Рекс від несподіванки.
Хроня стримався і зробив Рексові знак мовчати.
Ратин погляд раптом зупинився на Рексовому нашийнику.
— А це ще що таке? — здивовано спитав кіт.
— Нашийник, повилазило тобі? — буркнув Рекс.
— А звідки він у тебе?
— Яке твоє діло? — розсердився Рекс. І глузливо спитав: — Може, хочеш сказати, що він твій?
— Та ні, не мій, — Рата злодійкувато відвів очі і прибрав байдужого вигляду. Було зрозуміло, що кіт щось приховує, але Хроні зараз було не до цього. В його голові залишилася лише одна думка: як визволити Джохара з рук «кльових» Ратиних хазяїв.
— Чеченця, кажеш? — удавано байдуже сказав хлопець. — А подивитися на нього можна?
— А він що тобі — тато? — неприязно мовив кіт Рата. — Чи тобі треба йому привіт передать?
— Еге ж, саме привіт, — жорстко сказав Хроня. — Давай, веди.
Тепер Рата по-справжньому злякався.
— Та мене ж Вульф удєлає, як я вам чечню здам!
— Ну ти, народний месник, — раптом озвався Рекс, — у тебе ще одне вухо ціле? То я на ньому зараз пірсінг зроблю — зразу десять сережок повісити зможеш. Хочеш — ні?
— Та я ж не відмовляюся, — присмирнівши, сказав кіт. — Я тільки попереджаю: якщо Вульф розсердиться — нам усім триндилець буде. Якщо не вдень — то вночі.
— Чого вночі? — спитав Рекс.
— Бо вони, чувак, вночі… — Рата притишив голос, — я чув — на вовкулак перекидаються! Тільки про це — менше базару…
— Менше базару — це тебе стосується, — сказав Хроня. — Ти веди.
Хроня присвиснув, кличучи крука. Той злетів хлопцеві на плече і сказав:
— Хто в невинності ходить, той ходить безпечно, а хто кривить дороги свої, буде виявлений!
— Оба-на, — сказав кіт. — А це ще що за марабу?
Цим він одразу й назавжди нажив собі ворога в особі крука Гая.
— Спробуєш втекти, — значуще сказав Хроня, — ми тебе все одно знайдемо!
— Та ви що, чуваки, — сплюнув Рата, — ми ж так давно знайомі!
