коршуном кинувся на ворога. Идеться-бо вже навіть не про його, собачу, честь
— про честь господаря!
— Ти гля, цей блохотрус уже тут як тут! — трохи злякано вигукнув
Другий Тип. — Ще візьме й покусає!
— Забери свого здихляка, бо фізрукові розкажу! — занив Перший Тип.
Ага, злякався-таки, «герой»!..
— Попросиш у нього пробачення, тоді пустить! — віддихувався від
Типового «рукостискання» Миколка. — Найдо, тримай, поки я не скажу!
Найда й не думав пускати, хоч рукав задушливо тхнув соляркою та
мастилом: видно, в Першого Типа, крім шарпея, є ще авто.
— Ну, попрошу, попрошу пробачення в твого паршивця, якщо він потім
покаже, що має клепку! — бадьорився Перший Тип: йому таки хотілося
звільнитись од «паршивцевих» зубів.
— Проси, і він покаже! — гордо наказував Миколка.
— Як його там? Згуба? Ах, Найда! Найдо, пробач! — крізь зуби вицідив
Перший Тип.
— Відпускай! — дозволив Миколка, і собака розслабив пащу.
— А тепер, Найдо, апо-о-орт! — Другий Тип розмашисто кинув у проти-
лежний кінець стадіону тенісного м’ячика.
Що таке апорт, Найда не знав, та й не збирався слухати нікого, крім
хазяїна.
— Принеси! — наказав Миколка.
Отак би й зразу! — Найда вихором злітав за м’ячиком.
— Бачте, хлопці, який! — здивувалась Катька. — Я десь читала, що безпо-
родні коти дуже розумні. Це ж, мабуть, і з собаками так само!
Теж іще, велика читальниця! Знайшла, з ким порівняти!!!
— Найдо, сидіти! — не вгавав Миколка.
Найда сів.
— Найдо, дай п’ять!
Найда наставив одну, потім другу передню лапу, і хлопець ляснув по них
своїми долонями.
— Ти гля, і справді розумний!
— Найдо, служити!
Найда зіп'явся на задні лапи, передні зігнув перед собою. Для більшої
переконливості ще й морду покірливо схилив набік.
Діти схвально загули. Хтось навіть порився в пакеті, дістав і запропонував
Найді ковбаски.
Але Найда не зробив навіть руху назустріч смакоті: чекав Миколчиної
вказівки.
—
Ого, який молодець! — вразились і найбільші скептики.
—
Гаразд, бери! — махнув рукою на ковбасу Миколка.
Найда з гідністю — ну, якщо так просите, — взяв кружечка й ніби знехотя
проковтнув.
—
Ану хай ще щось зробить! — уже добрішим голосом попросив
Перший Тип.
—
Найдо, голос! — поблажливо зважив на його прохання Миколка.
—
В-в-в-вав!
— Найдо, фас!
—
Гр-р-р-р! — вдавано наїжачився Найда в бік Першого Типа. Знає ж,
що Миколка жартує!
