Ті Хризантеми смердять деревієм — бур’яном із Пустирища. Проте дуже
білі. І схожі на незнане, невідоме Найді й Миколці Свято.
Миколка вистежує Чіксу на розвилці стриженої алеї.
Підходить до Неї з Хризантемами.
«Я тебе люблю, і давай дружити!» — так він збирається казати. Бо перед
цим дуже довго, плутано і затинаючись, повторював ці слова.
—
Гр-р-р-р! — попереджає Найда.
Та хлоп’як не чує тих застережень.
Пес відходить за стовпчик. Щоб не бентежити хлопця й не сполохати
Чікси. І щоб не бачити цієї вистави. Бо йому відразу не сподобалось, як
скривились ЇЇ змащені солодким блиском уста.
—
Ану пш-ш-шов геть! Задрипанець! Приблуда бездомна! — вищить
болонка.
Невже побачила його і за стовпчиком? Найда механічно втискається в
землю і пригинає вуха.
Проте, виявляється, гукають не до Найди! Із алеї, блідий і знищений,
вилітає Миколка!
На його вмитому обличчі паленіють сліди букета. Наче від батога.
За коміром і по курточці понасипувано дуже білих пелюсток. І листя зі
смородом деревію.
—
Хто я, а хто ти! Щоб навіть дивитись у мій бік не смів, гидото! —
несамовито гукає Чікса йому вслід.
Тепер голос у Чікси гірший за голоси Товстухи, Завгоспа і всіх
Прибиральниць, разом узятих.
Миколка не зважає на Найду. Женеться кудись у безвість.
Найда стривожено поспішає за господарем. І його собаче серце
розривається від болю.
Увечері Миколка нарешті прибивається до Халабуди.
Падає ниць на мощене з ганчірок ложе.
Лежить довго і мовчки. Цілий вечір і цілу ніч.
Найда так само безмовно сидить поруч. Навіть не сміє лизнути
Миколчиної щоки або рук із обрізаними нігтями. Навіть не дозволяє собі
завити.
А ще Найда — думає.
Так само лежить Миколка цілий наступний день.
Найда думає.
юло
хати і к
Увечері хлопчик нарешті засинає, і Найда вмудряється збігати до
скри-
Миколчиного дому. Поцупити півхлібини й принести господареві.
н
Лиш десь через тиждень Миколка знов усміхається. І чухає Найду за
їлонка.
вухами своїми новими чорними півмісяцями.
їсться в
Коли ж хлопчина, позітхавши, береться пакувати підручники й навіть
пий,
ви-
ґрамудзяє в зошиті якусь домашню, пес утішено молотить хвостом.
—
Хай там як, а час, Найдо, засвітитись на уроках! Бо Училка
\
задавить! — трохи натягнуто жартує Миколка.
Найда відсміхається йому очима.
истя зі
