– Акція відбулася теж в означеному часі в Щуровичах за точним пляном, – оповідав мені Микола. – Арештовано більшу кількість осіб в околицях відбутих акцій, в тому двох районових провідників: Дубенка й Лиса із Щурович. У Дубенка поліція забрала якісь писані матеріяли, що їх він сховав у подвійному дні шухляди від машини до шиття. Після побіжних обрахунків, арештовано понад сто осіб, в тому біля двадцяти членів ОУН. Всі дані до вчорашнього вечора.
– Виходить, що Дубенко організаційних матеріялів не спалив, як було в наказі? – з великою прикрістю висловив я свій здогад. – Бо які ж матеріяли, як не організаційні, міг тримати у сховку Дубенко?
– Богдане, тепер ти мусиш бути приготований на найгірше.
– Це буде залежати від витривалости Дубенка.
– Триматися легше, коли немає доказових матеріялів, – логічно переконав мене Микола Свистун.
Я вже з тим погодився, що прийдеться мати діло з поліцією, і запевнив Миколу Свистуна, що районові не знають нікого з повітового проводу, тільки мене. В найгіршому випадку все скропиться на мені. Я попросив Миколу повідомити решту членів повітового проводу, щоб сховали всі архіви й не робили зайвих стріч, хіба в конечних справах, попрощався і вийшов з крамниці.
По дорозі до Союзу я завважив панка у плащі, що переходив міський ринок, і хоч здавалося, не звертав на мене уваги, одначе я догадувався, що це поліційний агент. Він ішов рівнобіжно зі мною.
Переходячи коло аптеки, я стрінув інж. Буя, який працював у «Маслосоюзі» у Львові і приїхав до Радехова в ділових справах. Із залізничної станції він зайшов просто до Союзу і там застав поліцію, яка прийшла за мною. Тепер він про це мене повідомив одним реченням.
Я вирішив не йти до Союзу і вернувся з інж. Буєм до молочарні. А все таки я вспів завважити, що за інж. Буєм у віддалі приблизно двох сот метрів ішов поліційний аґент, мабуть, на ім'я Каспрек, якого я знав дуже добре. В мене виник плян: якщо дійду з інж. Буєм до молочарні, тоді втікатиму через пастівники, навіть на очах аґентів, які вже спостерігали за мною.
Кроки аґента Каспрека лунко відбивалися від хідника й мені здавалося, що він приспішає хід. Мабуть, аґент збагнув, що коли дозволить мені підійти до молочарні, там луки й городи можуть мені дати нагоду до втечі. Тож, коли Каспрек почав бігти, тоді із правого боку я знову побачив того підозрілого типа у плащі, який теж приспішив хід у нашому напрямі. Через хвилину на мої плечі хтось поклав руку.
