І так ми при першій зустрічі поладнали справу організаційної роботи.
Іван Климів подав мені ще декілька рад, підкреслив засади конспірації і обережности. Даючи практичні вказівки, як приступити до організування повітової сітки ОУН, доручив нарисувати мапу Радехівського повіту й накреслити організаційну схему сітки.
5. ПРАЦЯ В ОУН
За вказівками й порадами Івана Климова, я зачав організувати сітку ОУН у нашому повіті.
Радехівський повіт, хоч не зачислявся до великих, то все таки начислював біля 80 сіл і кілька містечок. У пляні було зорганізувати в кожній місцевості клітину ОУН.
Спершу я теоретично поділив цілий повіт на 6 районів, у проводі яких мав стати районовий провідник. Виглядало мені, що найперше треба підшукати в кожному районі відповідного районового, а при їхній співпраці легше буде поставити клітини по селах і містечках.
Працюючи в повітовому Союзі Кооператив, я мав нагоду пізнати кооперативних справників із кожного села. Були це люди переважно свідомі українці й добрі патріоти та наскрізь чесні. Від них я збирав усі потрібні інформації про діяльність у селі та про активних діячів у «Повіті» і товаристві «Сокіл». Найбільше мене цікавили молоді хлопці, до яких я мав підходити, будучи сам дуже молодим.
Коли я вже мав потрібні інформації про майбутнього кандидата до ОУН, тоді знаходив ніби випадково зустріч і нав'язував товариську розмову. Говорили ми про «Просвіту», аматорські гуртки, самоосвітні кружки, хто яку читає пресу і т. п. З таких розмов я виносив свої перші спостереження, й від того залежала моя децизія: чи дану людину втягати відразу до організації, чи справу відкласти і в міжчасі говорити з кимось іншим з того села.
Досить скоро я вже підібрав відповідних кандидатів на районових таких районів: Середпільці, Дмитрів, Павлів, Щуровичі. Стоянівський район був уже зорганізований Вуглярем.
Дальша праця вже пішла швидко. Після номінації районових провідників, клітини по районах росли скоро. Через два роки організаційна мережа була завершена в повітовому масштабі. До опрацьовання лишилися тільки містечка Лопатин, Топорів і Холоїв.
До міського елементу треба було підбирати інші заходи, як до сільського, який був щирий і нескритий. У містечку все була небезпека натрапити скорше на поліційного інформатора. Районові Щурович і Павлова мали середню освіту, інші були сільські хлопці, але очитані, із вродженою інтелігенцією, наскрізь ідейні і працьовиті. Мрією кожного з них було стати колись членом ОУН.
