Коли Рональд у 7-річному віці пішов до школи, з’ясувалося, що він страшенно короткозорий. До того часу ніхто не здогадався перевірити його зір. «Мені й на думку не спадало, що я короткозорий, — писав Рейган згодом у автобіографії. — Я просто вважав, що весь світ складається з кольорових плям, які набирають чіткості мірою наближення до них. Я був переконаний, що такими ж були і всі інші люди». Відтоді хлопцеві довелося одягнути окуляри з товстими скельцями, з тим, щоб не знімати їх, здавалося б, ціле життя. Протягом усіх шкільних років окуляри були його прокляттям — по-перше, він був єдиним очкариком у класі і його дражнили, по-друге, вони заважали йому займатися спортом, зокрема улюбленим американським футболом. Відтак, закінчивши школу Рейган прийняв вольове рішення — викинув окуляри геть і ніколи їх більше не одягав. Таке рішення створювало для нього величезні професійні та побутові проблеми. Але він стійко тримався свого. І лише через багато десятиріч, коли в Америці з’явилися контактні лінзи, Рейган став одним з перших, хто скористався цією новинкою медицини.
Рональд аж ніяк не був «заученим» відмінником, яким по ідеї мав би бути єдиний очкарик у класі. Він був радше «міцним середняком» і сам визнавав згодом, що «С» (аналог нашої «трійки») — це його оцінка. Рон уникав читати підручники, втім, як і будь-які інші книжки, і свої оцінки отримував за рахунок феноменальної пам’яті — уже тоді міг, прослухавши кілька сторінок тексту, повторити їх без жодної помилки. Головним його заняттям у ті роки був спорт. «Голландець» Рон, як чомусь прозвали Рейгана, був худорлявим і слабеньким хлопчиком. Але він довго і настирливо «качався» і за кілька років мав уже атлетичну фігуру «чоловіка-красеня», яку зберіг завдяки тривалим та інтенсивним щоденним вправам до глибокої старості. У віці 15 років йому вдалося влаштуватися рятувальником на міському пляжі Діксона. І працював він там щоліта 7 років підряд. При цьому «ідейний» трієчник відкладав щотижня по 20 доларів на… навчання в коледжі.
Час закінчення Рейганом школи співпав із початком Великої депресії 1929–1933 років. Мільйони американців втратили роботу. Серед них був і Джек Рейган. Але Рон таки став студентом. Він, відшукавши дешевий коледж у крихітному містечку Юріка за 150 кілометрів від Діксона, домовився, що з урахуванням його спортивних успіхів плату за навчання для нього буде знижено вдвічі — до 90 доларів на рік. Рейган-студент, попри величезний рівень безробіття, знайшов собі аж дві роботи — мив посуд у чоловічій студентській їдальні і на кухні жіночого гуртожитку. Він не тільки утримував себе сам, але й допомагав матеріально батькам, а через рік витягнув до коледжу і старшого брата, навчання якого теж частково оплачував. Окрім миття посуду Рейган у студентські роки активно займався спортом, грав у самодіяльному студентському театрі. Але він практично не… вчився. «Професор знав, що мені потрібен лише диплом, — згадував Рейган через багато років, — і тому не був занадто вимогливим до мене». «Отож я ніколи не мав оцінки вище «С» (трійки)». Попри це Рональд зрештою здобув ступінь бакалавра економіки, а через кілька десятиріч став першим в історії Сполучених Штатів президентом, який міг стверджувати, що має вищу економічну освіту.
