Але до сьогодні ім'я чи імена вбивць, співучасників убивства та тих, хто приховував злочин, судом досі не названі. А для свободи слова Донецьк залишається «закритою зоною». Журналістам програми, які знімали в районі Ботанічного саду, неподалік від резиденції Ахметова, невідомі люди перешкоджали працювати:
Охоронець: — А что вы хотите делать?
Журналістка: — Это ботанический сад?
Охоронець: — Не знаю. Вы пока не снимайте, не снимайте, подождите, закрой пока камеру.
(Шум по рации.)
Журналістка: — Камеру не трогайте, я буду снимать, «перешкодження робота журналістів…»
Охоронець: — И дальше что?
Журналістка: — Карается…
Охоронець: — Ну, чем карается? Я по-русски объясняю?
Журналістка: — Я вам тоже по-русски объясняю.
Охоронець: — Не получится у вас без разрешения, не получится. А я не знаю, что охраняю.
Журналістка: — А кто вы такой?
Охоронець: — Я стажер, вон мой напарник. (…) Ребят ниче не выйдет!
(Закрывает кепкой объектив, размер кепки 28.) (Шум по рации: «Пробей маршрут!»)
Журналістка: — Молодой человек, документы можно ваши? А кто вы такой?
Охоронець: — А вы кто?
Ми намагалися зв'язатися з Ринатом Ахметовим, щоб почути його позицію. За останні кілька місяців надіслали три листи з пропозицією дати інтерв'ю. Реакції немає. Натомість журналістам програми заважали працювати неподалік від його резиденції.
Володимир Ар 'єв:
— Такі дії підпадають під статтю 171 кримінального кодексу — перешкоджання роботі журналіста. Редактор «Закритої Зони» Олена Кочкіна написала заяву в прокуратуру Донецької області. Але там слідчі чомусь не захотіли звертати увагу на відеозапис подій і не побачили мотиву для порушення кримінальної справи за очевидним фактом перешкоджання журналістській діяльності.
Таке враження, що місцева прокуратура просто не хоче сваритися зі впливовими особами і готова закривати очі на очевидні протиправні дії з їхнього боку. Ми, принаймні, в цьому пересвідчилися наочно.
На Донеччині все залишається так, як і було до зміни влади. Тут досі керує клан, який стоїть над долями простих мешканців області.
Сергій Приймачук, начальник міліції м. Слов'янськ у 1994–1999 pp.:
— Донецкий регион — он специфичный. И народ уже устал оттого, что здесь нет власти.
Валерій Карпенко, генеральний директор ТОВ «Тяжпром-комплекс»:
— Все удивлены, что после революции должно было что-то измениться. В области абсолютно ничего не изменилось! Все перекрашиваются сейчас. Нигде ничего не меняется, ничего! Кошмар. Смотришь по телевизору — в Украине что-то делается, а у нас ничего.
