Однако я не сдавался, узнав, что некоторые мои одноклассники устраивались на работу ещё в школе, чтобы заработать стаж, я помчался туда, где нас приобщали к труду – в типографию. Там меня хорошо помнили и выдали справку о том, что я действительно отработал два года в печатном цехе. Но с этой сомнительной бумагой я не мог никуда поехать, поэтому сдал документы в Украинский полиграфический институт на специальность редактирование печатных изданий. Таких вузов в Советском Союзе было всего три, и один во Львове.
Перший іспит був з української мови та літератури – твір. Я витяг зошит Ліди Фарцевої і декілька разів перечитав нотатки про Лесю Українку, недарма вулиця, на якій знаходився головний корпус навчального закладу носить її ім’я. І о, Боже, ця тема – серед трьох інших! Я старанно написав усе, що запам’ятав, та з нетерпінням чекав на підсумок. І він не забарився, коли я прийшов на усний іспит з літератури – мій твір одержав три бали. Ошелешений, я навіть не дізнався, скільки помилок треба зробити на таку оцінку! Настрій у мене було зіпсовано.
Усний іспит став ще гіршим для мене. Квиток, який я витягнув, складався з чотирьох питань, і першим стояло про творчість Івана Франка, яку я добре знав. Навіть декілька разів ходив до його музею, що був розташований неподалік дитячої залізниці, де я працював до сьомого класу. Отже, я почав з натхненням відповідати на перше питання, але викладач перервав мою натхненну розповідь, сказавши: «Цього питання Ви не знаєте, переходьте до наступного» «Так? – запитав я.– Тоді мені з Вами нема про що говорити!» Взяв квиток екзаменаційний і пішов за своїми документами. На другий день сів на поїзд і поїхав у Ленінград: прийшов лист, що там приймають в університет на філологічний факультет без обов’язкового стажу.
Ленинград встретил меня хорошей солнечной погодой, а не дождём, как поётся во многих песнях про этот чудесный город. Я поселился у знакомой жены брата в маленькой комнатке большой коммунальной квартиры недалеко от Невского проспекта. Но ни его красота, ни великолепие Зимнего дворца, ни блеск шпилей Адмиралтейства и Петропавловской крепости не отвлекали меня от главного, ради чего я приехал – экзаменов.
Первый из них, конечно, сочинение, я писал его, сидя в главном корпусе ЛГУ на Университетской набережной у раскрытого окна с видом на Неву и Медного всадника – памятника Петру Первому на другом берегу. Повезло с темой: «Образы молодых героев в советской литературе». Я, конечно, сделал упор на молодогвардейцев, добавив кое-кого из других произведений, и получил четыре балла. Такую же оценку дали и за устный по литературе, и, как ни странно, экзамен по немецкому языку. Я хорошо прочитал текст и блестяще перевёл его, хотя мне сказали, что перевод вольный, но литературный. А на вопросы отвечал, путая немецкий с венгерским, чем озадачил экзаменаторов.
