Життєва осінь стріла на порозі.
А попереду вже чека зима.
Я прокидаюсь знову по тривозі.
Життя трива, а спокою нема.
В саду моїм відквітли хризантеми
І канни пишноцвіті відцвіли.
Та не змінились поетичні теми.
Я мрійником лишився, як колись.
І не жалкую за роки прожиті,
За все, що сталось, долю не виню.
Вони прекрасні, неповторні миті,
Бо не буває диму без вогню.
І без падіння не буває злету.
Йти до мети, то праця нелегка,
Якщо пішов ти, друже, у поети,
То з неба мани краще не чекай.
Тут, на землі, трудись і вір у Бога
І до кінця пройди земний свій шлях.
Хоча й важка вона, життя дорога,
Та ти відкинь всі сумніви і страх.
