повнює радість, під рукою нікого не виявля-
ється, і тоді я змушена обнімати дерево або
поштову скриньку.
- Охоче вірю, - промимрив містер Шрап-
нель. - Але я ще не закінчив. Сьогодні я зга-
дав, що це значить - по-справжньому отри-
мувати задоволення від того, що ходиш до
школи. Я впевнений, що третій клас чима-
ло навчився за останні кілька днів, але те-
пер перед нами постала велика проблема.
Завтра після обіду до нас прибуває місіс До-
нован, шкільний інспектор. Думаю, вам не
треба пояснювати, що це означає.
- Загальну паніку? - радісно спробува-
ла вгадати міс Гармидер.
- Так. Ці слова цілком адекватно пере-
дають суть справи. Наскільки я знаю, зав-
тра після обіду клас містера Донована має
плавання - я говорю це на випадок, якби
ви раптом вирішили один раз дотриматися
розкладу. Сподіваюся, тут мало що може
піти не так.
85
Лілія кивнула на знак згоди:
- Не турбуйтеся, містере Шрапнель.
Завтра після обіду ми будемо зразково-по-
казовою школою. І я справді збираюся ско-
ристатися з плавального басейну.
Вона вийшла з кабінету, перш ніж ди-
ректор устиг сказати ще хоч слово. І тепер
він ламав собі голову, чи вона справді вимо-
вила останні слова не зовсім серйозним то-
ном, немовби щось замишляючи, чи це йо-
му тільки причулося.
- Між іншим, - сказала міс Гармидер,
несподівано просунувши голову в двері, -
вам би не сподобався мій папуга, правда?
Норман дуже милий, але він весь час нама-
гається влаштувати собі гніздо у мене на
голові, не знаю чому. Він зовсім ручний і
вміє наслідувати звук сирени швидкої до-
помоги. Я віддам вам його задурно.
Містер Шрапнель втомлено заплющив
очі й скрушно похитав головою. Останньою
річчю, якої він міг би хотіти, був папуга,
який умів імітувати сирену швидкої допо-
моги. Ця жінка божевільна на сто відсотків!
Третій клас був вражений, побачивши
міс Гармидер наступного дня у школі.
86
- Як вам вдалося втекти? - запитав
Вейн.
Міс Гармидер розреготалася і сказала,
що вона їх учитиме, аж поки не одужає
містер Дейвід.
- Як добре! - закричали діти. - А що
ми будемо робити сьогодні?
- Сьогодні після обіду ми будемо пла-
вати.
Обличчя дітей витягнулися.
- Ми на плаванні просто ходимо туди і
назад на мілкому, та й усе, - поскаржилася
Джулі. - Нам не дозволяють ні пірнати, ні
нічого такого. А що, міс Гармидер, ми мог-
ли би зайнятися чимось цікавішим?
Лілія Гармидер уважно подивилася на
насуплені обличчя, благальні обличчя і зну-
джені обличчя дітей, які стояли навпроти
неї. Вона злегка усміхнулася.
