— Партія? — пожвавішав кіт. — А що в ній роблять?
— Казки розказують! — продовжував знущатися з Рати Рекс. — Якраз твій профіль! А потім — у парламент депутатом — і твоє майбутнє забезпечене!
Рата замислився. Пес Рекс навіть не здогадувався, які сходи дадуть його слова.
Хроня закинув заплічника на спину і сказав:
— Ми йдем, а ти організовуй, що хочеш.
— А ви куди йдете? — хитро примружив очі кіт.
— Далеко, — сказав Хроня. — І шестірок нам не треба, нам здавати нікого.
— Нє, чуваки, ви мене не кидайте! Я ж вас не здавав… Тобто здавав, — виправився кіт, — але ж я, тіпа, пробачення попросив! Я ж тепер історична постать!
— Що з ним робити? — нерішуче глянув на Рекса Хроня.
— Та нехай іде, — пробурчав Рекс. — Куди його подінеш…
— Нема питань! — зрадів кіт. — Побачите, я вам ще у пригоді стану!
— Це з якої казки? — примружив око Рекс.
— Мовчу! — кіт лапою затулив писка.
На мості Хроня востаннє озирнувся: сірі коробки чорними очницями вікон з розпукою дивилися їм услід.
Коли підійшли до лісу, крук кудись подався. Хроня вже звик, що Гай собі летів і вертався, коли хотів, тому не звернув уваги. На цей раз Гай повернувся швидко.
У дзьобі він щось тримав. Хроня підставив долоню — і на неї впала чорна вуглинка.
— Пекова вуглинка! — зрадів Хроня. — Де ти її знайшов?
— У Чмака відібрав, — сказав крук. — Він її на галявині вкрав, коли ми через тріщину ходили. А потім, як міліція поїхала, він її почав через плече кидати. Видно, хотів у тріщину пролізти.
— І що?
— Не спрацювало. Вогонь загориться — він у нього скочить — і з іншого боку вискочить. То я, щоб він не мучився, вуглинку — фіть. І сюди.
— А Чмак?
— А він і далі через піонерське вогнище стрибає. Вже все волоссячко на лисині обсмалив.
Хроня розсміявся.
— Як добре, — погладив хлопець вуглинку. — А я хотів на галявину йти, її шукати. Ну, тепер віддамо дідам вуглинку — і до моря!
— До якого моря? — вперше почув Рата про море. — Чого це?
— Є там у нас справи, правда ж, Рекс? — підморгнув Хроня другові.
— А ти знаєш, як до того моря добиратися? Тіпа, на чому?
— Ну, ти ж у нас казковий герой — полетиш на мітлі! — глузував Рекс.
За розмовами й не помітили, як добралися до місця.
Цур і Пек, наче нікуди й не виходили, зустріли їх на порозі. Цур уже зеленів з усіх боків. Це не заважало йому й далі витріщатися у свій телевізор, поки гості вечеряли. Там саме король реклами незнищенний Богдан Бенюк горлав несвоїм голосом:
— Бінго-бум-лото! Грайте у бінго-бум-лото!
