Злочинці з паралельного світу - 2 | страница 27



У Чмаковій голові, видно, щось перемкнуло, бо він, почувши про черевики, забурмотів, чіпляючись за Рату і намагаючись підвестися:

— Тре-а шукати третю сторону, таксаать! Третю сторону!

Хроня відвернувся і рушив геть. Рекс подався за ним.

— Чуваки, ви куда? — здивовано гукнув їм услід Рата. — Ми ж з вами!

— Іди ти знаєш куди? — не обертаючись, кинув йому Хроня.

— У третю сторону! — додав Рекс.

Але Рата не відставав. Він кинув Чмака напризволяще і, кривуляючи, побіг за друзями.

Побачивши це, Рекс зупинився, повернувся до Рати і загарчав, вишкіривши зуби.

— Ну шо ти понти кидаєш! — жалібно сказав Рата. Його голос став навіть трохи тверезішим. — Я ж нічого! Я ж по-харошому, тіпа!

— Тіпа?! — прогарчав Рекс.

— Я б-більше не буду! — склав Рата лапи на грудях.

Хроня, який було пройшов уперед, повернувся.

— Я, ч-чесне слово, не буду! — дивлячись йому в очі, сказав Рата. — Я вас зате по Зоні проведу! Я її знаю, як свої п’ять пальців! — простягнув кіт розчепірену лапу.

— А потім нас знову вульфам здаси? — похмуро кинув Хроня.

— Я вже від них пішов! У мене з ними ідейні разхождєнія! — змахнув Рата пляшкою.

— Які, які? — глузливо перепитав Рекс.

— Ну, ето, той, тіпа… — почухав Рата ребра, видно, щось пригадуючи. — Сильно вони б’ються!

— Добре, — раптом сказав Хроня. — Хай іде з нами. Тільки пляшку викинь! — наказав він котові.

— Єсть! — сказав кіт і заховав пляшку за спину.

Хроня рушив далі. За ним неохоче пішов Рекс. Він порівнявся з Хронею і сказав:

— Даремно це ти. Хто зрадив раз — зрадить і вдруге.

— Хто з мудрими ходить, той мудрим стає, — раптом почувся голос крука Гая, — а хто товаришує з безумним, той лиха набуде.

І крук сів Хроні на плече.

— О, і марабу свої п’ять копійок вставити мусить! — Ратині очі злісно зблиснули.

— Нерозумного гнів пізнається одразу, розумний же МОВЧКИ ховає зневагу! — і неначе демонструючи ці слова мудрого Соломона, крук Гай поважно заплющив свої очі.

Розділ XII. ДЯДЯ КОЛЯ — ПІДПОЛКОВНИК

Рата справді знав Зону як свої п’ять пальців. Ще до ранку він привів їх у цілком пристойне помешкання, де було два виходи — на всяк випадок, як він казав.

— Полізуть спереду, ми чвирк — і через задні двері. Полізуть через задні — а ми сюдою. Фіг нас тут піймають!

Про те, що буде, якщо полізуть через обидва входи, він не розпатякував. Тому Хроня весь час був насторожі. Задрімав аж над ранок, коли трохи поспав Рекс.

Вранці Хроня з Рексом почали ламати голову, як знайти чорнявого хлопця, якого впізнав крук. Розмовляли вони пошепки, щоб не почув Рата.