— Набирай Киев, б...дь! — заорал подполковник дежурному, который стоял у них за спиной, и все трое бросились со всех ног назад к штабу.
— Связи нет, — доложил дежурный через пять минут.
— Вот это точно приехали, — сказал подполковник, сел за стол и достал из кармана мобильник.
28 ФЕВРАЛЯ 2014 ГОДА. КИЕВ
Запыхавшийся Степан вошел или, скорее, вбежал в кафе минут через десять после нее. В руке у него были три желтые начинающие увядать розы.
— Ти чула новини? — сумбурно начал он, даже не поцеловав Нику, а плюхаясь прямо в курточке на стул напротив нее. — Росiяни усюди. Вони оточили усi нашi вiйськовi частини в Криму.[106]
— Стьопо, це, безумовно, важливо, але я хотiла поговорити про iнше, — тихо, но твердо сказала Ника, глядя ему в глаза через стол. — Весiлля скасовуеться.[107]
— Що трапилося? Це через вiйну? — спокойно спросил Степан, листая меню.[108]
— Hi. Я кохаю iншого чоловiка.[109] — Ника продолжала смотреть ему прямо в глаза.
— Це такий жарт, так? — после некоторой паузы сказал Степан и жестом подозвал официантку. — Будь ласка, каву. Еспресо. Ти щось будеш?[110] — он снова обернулся к Нике.
— Hi. Ти мене не чув?[111]
— Чув. Ти кохаеш iншого, так?[112]
— Так.[113]
— Як просто. За один день взяла та й покохала?[114] — До Степана начинало доходить, что Ника говорила серьезно.
— Не просто, i не за один день. — Ника впервые отвела глаза. — Стьопо, ти менi дуже дорогий. Ми з тобою дуже близью люди. Сподiваюсь, такими й лишимося. Тому я не можу тобi брехати. Вибач менi. Так воно вже вийшло. Я кохаю його.[115]
— Кого?[116]
— Це неважливо.[117]
— Як неважливо? Я мушу знати, чому ти мене покинула. Заради кого? Коли ти встигла? Ми ж... Ми...[118]
Ника отвернулась. Молчала. Глаза наполнились слезами.
— Це твiй американський москаль, еге ж? — в голосе Степана появились металлические нотки. — Кацап, так?[119]
— Вiн не москаль i не кацап! Вiн просто людина, яку я кохаю.[120]
— Але ж вiн жонатий! У нього дiти, онуки! Вiн свiтлини показував. Для тебе це неважливо?[121]
— Важливо. Але я кохаю його. Я не знаю, що воно буде i як. Я просто мусила тобi про це розповiсти.[122]
Степан снова позвал официантку, расплатился по счету, встал и пошел к выходу. В дверях он обернулся и сказал:
— Ага, ось що я хотiв тобi сказати, якщо це тебе цiкавить: я повертаюся до армiї. Сьогодні був у военкоматi, подав заяву, щоб мене поновили зважаючи на ситуацiю. Ти знаеш, як мене знайти. Я буду завжди тебе кохати. I завжди буду на тебе чекати. Прощавай!
