Шептицький з запалом розвивав ідею з’єднання української православної церкви з католицькою в сучасних умовах. Він запевняв, що в цій справі Ватікан піде так далеко, наскільки це буде потрібно. «Більш як триста років справа з’єднання наших церков не тільки була і є головним предметом найповажніших дослідів наших учених, — говорив уніатський митрополит, — а й найпалкішим прагненням греко-католиків»…
Вислухавши всі аргументи Шептицького, я щиро йому сказав, що як історик мушу розчарувати його. З’єднання церков — це значить унія з Римом. Ніколи українська людність навіть слухати про унію не схоче. Унія — це цілий період історії нашого народу, період страшний, повний крові, страждань, прокльонів і сліз народних. Того, хто підніме гасло злуки з Римом, народ змете і заплямує. Полишимо цю тему.
Митрополит скипів од моєї відповіді. Зірвавшись з крісла, накинувся на мене, але, ніби схаменувшись, заспокійливо сказав: «Забудьте все, що ми давно забули і не бажаємо згадувати. Дійте в інтересах майбутнього. Зрозумійте, для державного відродження України необхідна національна єдність, а для єдності національної конче потрібна єдність релігійна. Будучина українського народу в злуці із Заходом, з західно-християнською культурою. Прилучити український народ до християнської культури може тільки релігійний зв’язок із Заходом — з’єднання з Римом!..
Поривайте з московитами. Будьте єдиними із здоровими колами Росії в поборюванні анархії, безвір’я і злочинності в народі, але самостійно прямуйте на Захід. На цьому шляху ви завжди знайдете повне розуміння з нашого боку, добру пораду, всіляку підтримку і наше благословення…»
Такі бесіди митрополит провів не лише зі мною, а й з багатьма членами Центральної Ради».
Чеховский заметил, что униатский владыка пребывал в Киеве для изучения обстановки и изложения программы действия своим сторонникам (вспомним, что среди членов Центральной Рады почти половина была гражданами Австро-Венгрии). В конфиденциальных разговорах Шептицкий продвигал идею создания пронемецкой «самостийной Украины». В это же время он начал создавать греко-католические очаги на территории Надднепрянской Украины; в Галичине основал сеть греко-католических экзархатов, а в Киеве — генеральный викариат во главе с Цегельским. Отдельный униатский экзархат митрополит также создал и в России, с центром в Петрограде; во главе поставил экзарха Федорова.
Центральная Рада усиленно ублажала Шептицкого. В центре Киева ему выделили четверть десятины земли для строительства униатской церкви, которая и была возведена сторонниками владыки в рекордно короткие сроки. По указанию ЦР легализуется деятельность генерального викария униатов в Киеве, дается разрешение на организацию парафий в Одессе, Екатеринославе, Виннице, Каменце-Подольском.
