Unknown | страница 23

— Це несправедливо, — обурилася Лаванда. — Чому вона так може, а ми ні?

— Не журися, Лавандо, ти скоро її наздоженеш, — збрехала крізь зуби міс Гані.

Міс Гані не могла втриматися від спокуси ще подосліджувати мозок цієї дивовижної дитини. Вона знала, що треба звернути хоч якусь увагу на решту учнів, але була така схвильована, що не могла перейти до звичного ходу уроку.

— Залишімо на якийсь час цифри, — сказала вона, вдаючи, що звертається до всього класу, — й побачимо, чи хтось уже навчився читати слова по буквах.

Угору злетіли три руки. Вони належали Лаванді, хлопчикові на ім’я Найджел та Матильді.

— Найджеле, як пишеться слово «кіт»? Найджел сказав. Міс Гані вирішила тепер запитати те, про що зазвичай і не мріяла питати в класі на першому ж уроці.

— Мені цікаво, — запитала вона, — чи хтось із вас трьох, хто знає, з яких літер складається слово «кіт», навчився вже читати цілі рядочки слів, поєднаних у речення?

— Я навчився, — відповів Найджел.

— І я, — додала Лаванда.

Міс Гані підійшла до дошки й написала білою крейдою речення: «Я вже починаю вчитися, як читати довгі речення». Вона навмисне зробила речення складним — знала, що дуже-дуже мало п’ятирічних дітей могли б його подужати.

— Найджеле, чи ти можеш сказати, що там написано? — запитала вона.

— Мені важко, — зізнався Найджел.

— Лаванда?

— Перше слово тут «Я», — відповіла Лаванда.

— Хтось може прочитати ціле речення? — поцікавилася міс Гані, впевнена, що відповідь «так» прозвучить з уст Матильди.

— Так, — відповіла Матильда.

— Ану давай, — попросила міс Гані. Матильда без жодної запинки прочитала ре-

чення.

— Це дуже добре, — сказала міс Гані, ледве стримуючи хвилювання. — І багато ти вмієш прочитати, Матильдо?

— Мабуть, можу прочитати майже все, міс Гані, — відповіла Матильда, — та, на жаль, не завжди все розумію.

Міс Гані встала й швидко вийшла з класу, але за тридцять секунд повернулася з товстелезною книжкою. Розкрила її навмання й поклала на Матильдину парту.

— Це книжка гумористичних віршиків, — пояснила вона. — Спробуй прочитати нам уголос.

Легко, без пауз і в доброму темпі, Матильда прочитала:

Обідав гурман у містечку Кру,

Знайшов у супі мишку малу.

А кельнер на те:

«Ну чого кричите?

Втече бідна мишка в нору.

Декого з дітей розсмішили ці кумедні рими й вони зареготали. Міс Гані запитала:

— Матильдо, а ти знаєш, хто такий гурман?

— Той, хто ласий до вишуканої їжі, — відповіла Матильда.

— Правильно, — підтвердила міс Гані. — А чи не знаєш ти часом, як називаються такі віршики?