Літак підбито над ціллю - Генрих Борисович Гофман

Бесплатно читаем книгу Літак підбито над ціллю - Генрих Борисович Гофман без сокращений! Чтобы читать полную версию, не нужна регистрация на сайте. Помните, что чтение доступно как на компьютере, так и на Андроиде, Айфоне и любом другом телефоне.
Літак підбито над ціллю - Генрих Борисович Гофман

Генрих Борисович Гофман - Літак підбито над ціллю о чем книга


У цій документальній пригодницькій повісті розповідається про долю радянського льотчика, який, здійснивши успішний наліт на фашистський аеродром, був підбитий і опинився у ворожому тилу.Льотчик пробирається через лінію фронту. Важкий і небезпечний це шлях. Та найсерйозніших випробувань герой зазнає тоді, коли, здавалося б, уже досягнув мети…В основу повісті покладено справжній факт. Усе, про що розповідається в книжці, трапилося під час Великої Вітчизняної війни з командиром ескадрильї одного з авіаполків Г.

Еще книги из цикла "Бібліотечка пригод та наукової фантастики"

Читать онлайн бесплатно Літак підбито над ціллю, автор Генрих Борисович Гофман


Генріх Гофман

ЛІТАК ПІДБИТО НАД ЦІЛЛЮ

Повість


 >http://kompas.co.ua> — україномовна пригодницька література



>Видавництво ЦК ЛКСМУ «Молодь»
>Київ 1961



Замело снігом Сальський степ. Мовчазною пустелею розкинулася його біла гладінь. Куди не кинь оком — жодного димка. Але й тут пройшла війна. З заметів, неначе стовпи, повалені ураганом, стирчать стволи розбитих гармат. Чорніють башти понівечених танків.

Небо затягла сіра імла. Низько над землею стеляться рвані пасма хмар.

Путівцем через степ у радянський тил ведуть групу полонених зрадників. Біля обочин дороги одягнені в білі кожухи, з автоматами наперевіс ідуть конвоїри. Позаду стомлений кінь тягне сани-гринджоли.

Похнюпивши голови, чвалають люди, що втратили честь. Вони зрадили Батьківщину, зрадили свій народ, пішли слугувати фашистам. Важко переставляючи ноги, йдуть впереміжку власовці і поліцаї, бургомістри і старости — всі ті, хто не встиг втекти з відступаючим ворогом.

Дужий вітер із сходу обпалює їхні обличчя. Сніговий поземок б’є в очі. Засунувши руки в рукава пальт і шинелей, горблячись, боком, ледве переборюючи пориви вітру, вони йдуть засніженим степом.

А назустріч, від Сталінграда, крокують війська, які відстояли місто. І сильніше, ніж льодовий вітер, обпалюють зрадників гнівні, сповнені зневаги погляди воїнів. Щоразу, зустрічаючись з цими поглядами, полонені опускають очі. Тільки один серед них, у синій шинелі поліцая, схвильовано дивиться на радянських воїнів, які відкинули ворога од великої російської ріки. Розпач і біль у його очах. Зуби зціплені так, що на вилицях під шкірою перекочуються жовна.

Раптом, зірвавши з голови шапку, він кинув її на землю і рвонувся до конвоїра.

— Стріляйте! Не можу далі йти! Не можу бути серед оцих! — Кивнув він на зрадників. — Я — Карлов. Льотчик Карлов, командир ескадрильї штурмовиків.

— А для чого стріляти, якщо ти льотчик? — заспокоює його конвоїр. — Прийдемо на місце, там і розберуться.

І чвалає далі група полонених. Курить і крутить сніговий поземок. Повільно бреде під конвоєм на схід один з найхоробріших льотчиків Сталінградського фронту. Як могло статися, що мужній командир лейтенант Георгій Карлов потрапив до цієї групи полонених зрадників?

Сторінка історії

Це було восьмого січня 1943 року. Матовий сонячний диск, ховаючись у морозяній туманній імлі, вже наближався до обрію. Над засніженою рівниною аеродрому, розташованого біля станиці Барабанщиків, бриючим польотом промчав літак-штурмовик і злетів у небо.

Вы автор?
Жалоба
Все материалы размещаются на сайте его пользователями.
Если Ваша книга была опубликована без Вашего ведома и/или без Вашего согласия, пожалуйста, напишите нам, и мы в срочном порядке примем меры.