Вступ до інженерії програмного забезпечення | страница 49

Ряс. 6.17. Повна модель

Моделі, орієнтовані на автоматичне виконання фаз життє­вого циклу. Моделі автоматичного синтезу забезпечують автома­тичну побудову програмного продукту шляхом переходу від не­формальної специфікації до формалізованої специфікації завдя­ки автоматичному виконанню однієї або декількох фаз життєво­го циклу (рис. 6.18).

Рис. 6.18. Модель автоматичного синтезу

Зазвичай для кожного проекту програмного забезпечення виби­рають моделі життєвого циклу. Під час вибору використовуються характеристики таких елементів розробки:

- вимога;

- команда розробників;

- колектив користувачів;

- тип проекту і ризики.

Після вибору моделі здійснюється її підлаштування під процеси конкретного проекту.

Розвиток моделей, методів і засобів оцінювання вартості прог­рамного забезпечення (ПЗ) сягнув рівня практичного застосування. Проте через відсутність інформації, засобів і фахівців зазначене не використовують під час розробки ПЗ в Україні.

У розділі наводяться результати аналітичного огляду літератури з урахуванням досвіду авторів ПЗ за вказаною темою. Розділ складаєть­ся з трьох частин. У першій розглядаються одиниці розміру ПЗ, які використовуються в моделях, методах і засобах оцінювання вартості ПЗ, у другій - моделі і методи оцінки, у третій - засоби оцінки.

Під час оцінювання вартості ПЗ використовують дві одиниці розміру: рядок коду (Line of Code - LOC) і функціональну крапку (Function Point - FP).

Line of Code - це рядок початкового коду ПЗ (виключаються порожні рядки, коментарі і специфічні оператори). До переваг ви­користати! LOC, як одиниці розміру ПЗ, відносять простоту, а не­доліками є: розмір проекту в LOC може бути визначений лише піс­ля його завершення; LOC залежить від мови програмування; LOC не враховує якість коду. Продуктивність (S) програміста з викори­станням LOC розраховується ПЗ за такою формулою:

де n - кількість рядків коду, написаних програмістом (LOC); m -час роботи програміста (у людино-годинах). Видно, що чим більше рядків коду, тим вище продуктивність розробника. Проте можна реалізувати одну і ту ж функцію, написавши меншу кількість ряд­ків коду. Одиниця розміру LOC не відображає функціональні влас­тивості коду. Тому, якщо розробник прагне оптимізувати процес розробки задля зменшення трудовитрат На реалізацію проекту, то при використанні LOC як основної одиниці розміру проекту під зменшенням трудовитрат мається на увазі Зменшення кількості рядків коду в програмі, при цьому не оцінюється його функціональ­ність.