! А яка їдальня
[58]! Тридцять п’ять перших блюд!
— А як ти, друже, схопив лишку «Кока-колы», сгадуєшь? — подмигнул Редька.
— Ото ж, тай не хочу й сгадувати. Ото ж, ніби[59] низя генералу узяти попити цю колу? Може я…
— Дуже зацікавився[60] тамошнім віски, — дополнил Редька.
— А то ти не цікавився, Микола? — обиделся генерал «один».
— Тай и я ж цікавився, а як же, — признав командир полка. — А то ж, мені ж не треба[61] бігти з ранку[62] на зарядку, так?
— О, — вспомнил генерал «два». — Ай справді[63], як вони усій базой з самого ранку бігуть! Ото да!
— То да, — «пожурився»[64] генерал «один» разом с Редькой. — І солдати (то як треба[65]), і сержанти (то згоден[66]), і младші звання офіцерів (то хай[67]), та ще і старші офіцери, так ще й генерал! Жорстоко[68], дюже жорстоко.
— Ото да! — «засумував»[69] генерал «два». — Та й пригодай[70], Микола, ще й жінкі[71] бігуть!
— Ще й дітини, — «подрахував» Редька.
— Ото ж так у той Америці.
— Зате тридцять п’ять перших справ[72]! І це в солдатскої їдальні[73], ні в офіцерскої!
— Так у офіцерскої, мабудь за гроши[74], панове, — «підкреслів»[75] Редька.
— Ото ж так, за гроші, — «зовсім[76] засумував» генерал «один».
— Ато ж вони і отримують забагато[77], — «доповів» генерал «два».
— Ото ж, забагато.
— А нас, товстих, та лєнячих узяти б в Америці у генерали? — «запитав» Редька.
— Які там генерали, Микола! Нас і в капітани не узяли б.
— А то, і в рядові, — добавил генерал «два».
— Добре[78], не сумуйте, — подбодрил генерал Редька. — Зараз[79] вас у корчму поведу. Ви ж гостювати, так що за мій рахунок[80].
— Ото гарно[81], — сказали генералы.
– І до купи[82], а капітанах, — добавил генерал «один». — У тебе якийсь дюже «прыткый» капітан — призвище… е-е…
— Так Корепанов вжеж, — подсказал генерал «два».
— Ото ж, Корепанів. Надобно нам його дівізіон перевірити. Отак.
— Так і перевіриті, дуже[83] вдячний[84] буду, — согласился Редька. — Я ж його вам і хотів показати. Найкращій мій дівізіон. Справді кращій, не брешу.
— Ото ж і перевіримо.
— Стрельби бойові з першої ракети завсігда, — похвалился генерал Редька.
— Ото ж так, — снова заулыбались проверяющие генералы. — Не Амєриця в нас, немає тридцять п’ять сніданків, а все ж у ціль — першою ракетою. Так? Треба за це й горілочки.
— Ото ж так, треба, — согласился генерал Редька и повел панов проверяющих «снідати» за собственные «кошти»[85].
Тут не Амэрыця.
