Високі схили над Дніпром широким,
А далі степ, за обрієм курган…
Могутні скіфи пилом синьооким
Розсіялись давно, мов ранішній туман.
Та зріс народ, веселий та завзятий:
Рибалки, чабани, мисливці, козаки,
Пройшовся плуг, та забіліли хати,
Де боронились Святославові полки.
Мій рідний край, ти бачив тут неволю —
Був Чорний шлях, пани, навали ворогів.
Народ твій все здолав,
здобув він кращу долю,
Живи в віках, зростай близь
двох дніпровських берегів!
Радів він Хмелю, пережив Руїну,
Співця російського він щиро привітав,
Як матір він любив, плекав свою країну,
Тарасу рідним, незабутнім став.
В буремні роки, роки лихоліття
Він сіяв, будував, а треба, так стріляв.
І рідний край на протязі століття
Вставав із попелу і знову розквітав.
Мій рідний край. Ти бачив тут неволю —
Був Чорний шлях, пани, навали ворогів.
Народ твій все здолав, здобув
він кращу долю,
Живи в віках, зростай близь
двох дніпровських берегів!
Хай буде родина, хай буде дитина,
Лихая година хай нас обмина.
Живи, Придніпров’я, я, проста людина
За тебе радію і я не одна!
Хай вдосталь нам буде і сталі, і жита,
Хай будуть відкритими наші вуста!
Від серця до серця хай чиста й свята
Співається пісня і в небо зліта…
