Удаючи, що позіхає зі сну, Пек підійшов до дверей і спокійно спитав:
— Ну, кого ще там знову принесло?
— Відкривай, міліція!
— Міліція? Яка ще міліція? — тягнув час Пек, дивлячись, як Цур запихає до печі Хрониного заплічника.
— Українська! Ги-ги-ги! — зареготали надворі і, вже не стримуючись, хрипко загорлали:
— Одкривай, сказано, бо на хрен двері виламаємо!
Пек відсунув засув.
Хроня припав до щілини між дверцятами духовки.
До хати ввалилися п’ятеро озброєних здорованів. Усі вони були в чорних плетених шапках. У теплій хаті вони їх познімали. їхні голови були налисо поголені. Один із голомозих, видно, старший, сів до столу. Інші заходилися нишпорити по кутках. Тривало це недовго, бо кутків було небагато.
— Галяк! — сказав один із нишпорок і матюкнувся.
Та старший уже й сам бачив, що, крім дідів, у хаті нема нікого.
— Давай сюда діда! — наказав він. Пека поставили перед ним.
— Дєдуля, — лагідно почав старший, — ти нам на хрен не нужен. Но ми знаєм, що сюда один пацан прийшов. Давай, колись, де він — і абґемахт! — лягаєш на піч дрихнуть. Ну?
— А-а, пацан? — почухав спокійно потилицю Пек. — Ну ви б так і казали. Пацан як прийшов, так і пішов. Дуже-дуже кудись поспішав.
— Га? — раптом озвався Цур, що сидів у кутку. — Він нічого не залишав! — і покрутив головою.
Один із голомозих підійшов до нього і гидливо почав роздивлятися його вербові гілочки. А потім гукнув:
— Слиш, Ацетон! Гля — яких тільки тут мутантів не розвелося!
— Е-е, — сказав Пек. — Це що! А таке ось ви бачили?
Пек почервонів, як розжарена заслінка у печі, і почав плавитися. Він плюхнувся на підлогу і озерцем червоної ртуті потік до Цура, розпалив і його до червоного кольору. їхні дві калюжки з’єдналися, піднялися до заслінки у печі, від чого заслінка теж розплавилася. Потім у печі загуготіло, щось завило, щось булькнуло — і стало тихо.
П’ятеро нічних гостей так і стояли з відвислими щелепами посеред хати. А коли оговталися, Ацетон сказав:
— Ну, блін, цирк! Ви таке бачили?! Тут, блін, чим далі, тим страшніше стає працювати. Ану, Гагіч, давай сюди шестьору.
Один із голомозих, перекинувши коротку рушницю у ліву руку, правою відчинив двері і пронизливо свиснув.
До хати зайшов пляшкоїд.
— Ну ти, чмо, де пацан? — похмуро запитав Ацетон.
— Я своїми очима бачив, як його діди спати вкладали! — сказав Чмак. — А ви скрізь шукали?
— Можеш іще ти пошукать, — уїдливо сказав Гагіч. — Може, ти, чмо, нас розвести хочеш?
— Ну та ви шо! — Чмак аж ручки притис до грудей. — Нашо мені такіє неприятності?!
