Нарешті терпець Робіну урвався. Він скочив на рівні ноги, схопив лук та стріли і почепив до пояса короткий меч.
— Мені треба потрапити до Ноттінгема, друзі, — гукнув він. — Люб'язний шериф давно вже мріє про зустріч зі мною. Мабуть, він зможе розповісти й про останні новини в графстві, — додав Робін, маючи на увазі таємниче зникнення Маленького Джона.
Дехто просився супроводити його, але Робін рішуче відмовився.
— Ні, — сказав він усміхаючись, — шериф мені добрий друг, і немає підстав сумніватися, що ми з ним порозуміємось. Одначе про всяк випадок чекайте мене край лісу навпроти західної брами. Можливо, вам знайдеться робота ще до завтрашнього вечора.
З цими словами Робін подався до дороги, що вела в Ноттінгем. Вийшовши з лісу, він трохи затримався, уважно оглядаючи, чи вільний шлях. Раптом з-за повороту дороги долинуло торохтіння й поскрипування воза, а невдовзі з'явився і сам віз, на якому поверх гори м'яса сидів огрядний м'ясник. Він посвистував, намагаючись підбадьорити коняку, що ледве тягла цей вантаж.
— Доброго ранку, друже, — привітався Робін до м'ясника. — Звідки ти й куди везеш оце м'ясо?
— Доброго ранку, — стримано, але ввічливо відповів той. — Кому яке діло, де я живу? Я звичайний простий м'ясник і їду до Ноттінгема торгувати м'ясом. Нині базарний тиждень. Одвезу цю яловичину та баранину, воно, може, і забряжчить у кишені, — додав він і голосно засміявся з власного дотепу. — А звідки ти сам?
— Я йомен з Локслі. Люди звуть мене Робін Гудом.
— Клянусь усіма святими, ти хочеш мене пограбувати! — злякано вигукнув м'ясник. — Мені не раз доводилось чути, як ти полегшуєш гаманці товстопузих попів та лицарів. А я ж тільки бідний м'ясник, що сподівається виторгувати трохи грошей, аби сплатити податки.
— Заспокойся, добрий чоловіче, і не бійся мене, — відповів Робін. — Я не візьму в тебе жодного пенні, бо люблю чесні англосакські обличчя і намагаюсь жити у злагоді зі своїми сусідами. Але я хочу купити твій товар за добру ціну. — Він витяг з-за пояса туго набитий гаманець і вів далі: — Сьогодні я охоче побуду м'ясником і побазарюю в Ноттінгемі. Чи згоден ти продати мені оце м'ясо разом із возом і конякою за п'ять марок? Адже така купівля не буде насильством і не завдасть тобі збитку?
— Дай тобі Боже здоров'я, добрий Робіне! — радісно вигукнув м'ясник, почувши таку вигідну пропозицію. — Авжеж, я згоден!
Він поквапливо зійшов з воза і передав Робіну віжки в обмін на гаманець з грішми.
