Планета трьох сонць | страница 33



Заяц охоче погодився.

Не минуло й пiвгодини, як у темрявi засяяли вiкна лабораторiї на Петржалцi.


* * *

Перша нiч у печерi минула неспокiйно. Хоч як втомились мандрiвники, але гуркiт кулястих блискавок, що долiтав аж у надра скель, гнав вiд очей сон.

Рано-вранцi всi були вже на ногах. Пересвiдчившись, що «Ластiвка» цiла й неушкоджена, i одержавши аналогiчне повiдомлення по радiо вiд Грубера щодо «Стрiли», вченi взялись до роботи. Насамперед дослiдили пiдземний лабiринт i знайшли пiдходящу печеру для атомної електростанцiї.

Чудесне вiдкриття зробив Мадараш. Випадково притулившись до кам'яної стiни, вiн почув дивний шум — плюскання, булькiт i дзюрчання. Спочатку вiн не зрозумiв, що це, але потiм догадався:

— Друзi, десь тут дзюрчить вода! Недалеко вiд нас є пiдземний водоспад.

Пробна свердловина пiдтвердила припущення Мадараша: метрiв за два вiд головного коридора вертикальною шахтою в темну глибiнь спадав потiк холодної води. Де брав початок пiдземний струмок — нiхто не знав. Та над цим i не сушили голови. Вода є, а це — найголовнiше. До того ж ще й придатна для пиття, як встановила Свозилова в своїй похiднiй лабораторiї.

Важче було з транспортуванням атомних котлiв. З «Променя» на «Ластiвку» група Молодiнової перенесла їх без будь-яких зусиль, бо там не було сили тяжiння, яка безжально давала про себе знати внизу, на планетi. А такий атомний котел — не якась там дрiбничка. Навiть при найбiльшiй економiї матерiалу i найдосконалiшiй конструкцiї вiн важить кiлька тонн, бо не можна обiйтись без захисної оболонки, яка робиться з найважчих металiв.

Спочатку спробували переправити атомнi реактори через крутий схил на плоскогiр'я, використавши як возик шасi «Ластiвки». До скелi над схилом прикрiпили великi блоки i протягли через них довжелезний трос. Один його кiнець прив'язали до шасi з реактором, а другий — до лiтака на рiчцi.

Фратев сiв до важелiв управлiння i ввiмкнув двигуни «Ластiвки». Трос натягнувся. Шасi з котлом трохи просунулось пiщаною мiлиною до схилу.

Однак радiти було зарано. Тiльки-но шасi дiйшло до пiднiжжя горба, лiтак рвонуло назад. Фратев посилив дiю ракетних двигунiв, та це вже не допомагало: почав трiщати трос.

День було втрачено, а результатiв нiяких. Тiльки Грубер та Краус повiдомили по радiо, що їм вдалося прокласти в хащах десятиметрову смугу i цим частково звiльнити «Стрiлу» з полону.

Хоч цiлоденна праця страшенно виснажила всiх, мандрiвники довго не могли заснути в своїй пiдземнiй спальнi: кожен думав про те, як би знайти спосiб переправити реактори до печери.