».
Но незадолго до того, как драпануть из Киева, 24 января (по новому стилю) беглецы разослали радиограмму «Всім, всім, всім від Ради Народних Міністрів Української Народної Республіки» (так переименовали незадолго до указанных событий Генсекретариат). Поскольку Грушевский в который раз предпочел не брать на себя ответственность, радиограмму «городу и миру» подписал сменивший отправленного в отставку Винниченко молодой премьер Голубович, о котором профессор Дорошенко отозвался очень просто — «кретинообразный субъект». Радиограмма извещала Украину и мир, что Центральная рада контролирует ситуцию, а распространяемые большевиками сведения, «ніби совітські війська під проводом Юрія Коцюбинського зайняли Київ 16 січня і що ніби-то Київський гарнізон з усією своєю артилерією з’єднався з військами Коцюбинського і оповістив Центральну Раду скинутою, а Генеральний Секретаріат ніби-то втік» — не соответствуют действительности.
На следующий день после этой оптимистической радиограммы «совітські війська Юрія Коцюбинського» подогнали к реке Лыбедь артиллерию и начали прицельный обстрел возвышавшегося над округой дома Грушевского. Это событие стимулировало Грушевского как можно быстрее оказаться под крылышком немецкой армии. В своей работе «На порозі нової України», написанной после возвращения под защитой немецких штыков в Киев, он вспоминал: «25 січня, підчас бомбардовання Київа, большовики запальними знарядами розстріляли дім, де я жив — наш фамільний дім, побудований десять літ тому за гроші, полишені батьком. Кільканадцять запальних знарядів, що влетіли оден за другим до нашого помешкання й сусідніх, за кілька мінут обернули в одно огнище весь дім. Згоріли мої рукописи й матеріали, бібліотека і переписка, колекції українських старинностей, що зберав я стільки літ, збірки килимів, вишивок, зброї, посуди, порцеляни, фаянсу, окрас, меблів, малюнків… Перше що я вважаю пережитим і віджитим, таким, «що згоріло в моїм кабінеті», се наша орієнтація на Московщину, на Росію…» Вот уж действительно титан мысли: перелом в истории Украины для него выразился в потере «збірки килимів, вишивок, зброї, посуди, порцеляни»…
Бежал из Киева «батько нації» молниеносно, выехав под покровом ночи с наиболее верными сторонниками на грузовиках по единственному свободному от большевиков Житомирскому шоссе. «Выезд был произведен внезапно и без всякого предупреждения и оповещения хотя бы всех членов Центральной Рады»
