Остается добавить, что источником легенды о двух днях ожесточенного сопротивления оказался… сам командир красных Муравьев. Стремясь приукрасить собственные заслуги в единственном бое, который пришлось ему дать на пути к Киеву, он в донесении главнокомандующему войсками на Юге России В. Антонову-Овсеенко написал: «После двухдневного боя первая революционная армия Егорова при поддержке второй армии Берзина возле ст. Круты разбила контрреволюционные войска Рады, руководимые самим Петлюрой».
Во время Гражданской войны погибли сотни тысяч, и бой под Крутами, наверное, даже не привлек бы внимания общественности, если бы не одно обстоятельство. Среди погибших студентов были дети известных и уважаемых людей, деятелей Центральной Рады и Генерального Секретариата. После возвращения в марте 1918 года Центральной Рады на немецких штыках родственники и друзья погибших поставили вопрос о перезахоронении последних, а также об ответственности виновных в их гибели.
9 марта в газете «Нова рада» появилось объявление: «Гурток родичів» звертається до всіх батьків і родичів студентів, середньошкільників і інших, що входили в склад січового стрілецького куреня і загинули в бою та розстріляні після бою біля Крут 16 січня с. р. і пропонує піднести загальне прохання про розкопку могил, щоб розпізнати і перевезти їх тіла з Крут, а також поховати у Києві». А 16 марта в газете появилась статья «Трагедія на Крутах» за подписью «С.Ш.» (исследователи считают, что это был Сергей Шемет, один из лидеров Украинской партии земледельцев-демократов, которая критиковала руководство Центральной Рады). В ней говорилось: «Ми хочемо звернути увагу суспільства й української влади на ту страшну трагедію, котра відбулася біля ст. Крути в часи наближення большевиків до Києва. В Крутах загинув цвіт української шкільної молоді. Загинуло кілька сот найкращої інтелігенції — юнаків — ентузіастів української національної ідеї. Така втрата для культурної нації була б важкою; для нашого народу вона безмірна. Винна в цій трагедії уся система безглуздя, весь наш уряд, котрий після блискучого соціального законодавства, після піврічного адміністрування оказався покинутим народом і армією, і в такім безнадійнім становищі рішив захиститись від добре озброєної большевицької армії кількома сотнями шкільної молоді. Узброївши на скору руку ці жертви урядової легковажності, без жодної військової підготовки одправила їх в Крути…».
